Уявіть, що ви приходите на прийом до стоматолога із зубним болем, а він вам: «Фу, як у вас із рота тхне, ви чим харчуєтеся? Та й зуби, схоже, не чистите! О, як тут усе занедбано! Розкажіть, як ви докотилися до такого життя! Ідіть, подумайте над своєю поведінкою, потім сплатіть ще раз за прийом і подивимося, що з вами робити».
Або ви записалися на стрижку. А майстер, виявляється, навчився працювати з волоссям за роликами на YouTube. А ви: «Гаразд, окей, волосся відросте, якщо зовсім кепсько буде!»
Багато хто вже дивиться на склад продуктів на пакованні. Ви ще не дивитеся? Ну, добре, але багато хто вже так робить, тому що ту смакоту в себе ж, найкращих, запихаємо.
Гаразд, технічні характеристики нового телефона точно всі вивчають перед купівлею.
Але як так сталося, що не пускаючи у свій шлунок шкідливої їжі, не довіряючи своїх зубів і зачісок ненавченим людям, які просто сказали, що вони щось вміють, багато людей, утім, готові підпускати до своїх думок, до своїх емоцій, до ухвалення важливих рішень тих, хто цього навчився «на коліні» або сам собі вигадав якусь систему?
Чим небезпечний коуч-самоучка?
Усе через те, що в певні часи деякі послуги стають особливо популярними. І люди не розібравшись ідуть до тих, хто називає себе експертами. Отримують не користь, а незворотну шкоду й ображаються потім на всю галузь.
Нині коучинг став дуже затребуваним: люди задумалися про майбутнє та почали шукати рішення. Почали думати, як не просто вийти зі ступору, а ще й набратися нових сил, яких раніше не було, необхідних для довгої дистанції та потужного ривка. На старому пальному, якого по 10 літрів у руки, далеко не поїдеш. А нове потрібно не шукати – його треба створювати. Ті, хто зрозуміли це першими, пішли до коуча.
І тут з’ясувалося, що коучів якось дуже багато.
У кращому разі вони здобули освіту колись давно. Але якщо коуч навчався понад 18 місяців тому і весь цей час не практикував чи практикував менше за певну норму – його у професійній федерації навіть до іспиту не допустять.
А скільки в мене було діалогів на кшталт:
– Я – коуч.
– А де ви вчилися?
– Ніде, я – самоучка.
Чи хотіли б ви потрапити на стіл до хірурга-самоучки? Певна річ, що на стіл до хірурга в принципі не хочеться. Але до самоучки?
Ніхто не піде до такого хірурга. Тому що про хірургів уже навчилися дізнаватися, як і про перукарів, стоматологів, педагогів: де навчався, яка кваліфікація, які результати.
Із коучингом наразі все по-іншому. Професія молода, розвивається динамічно, довела свою ефективність. Але клієнти ще не навчилися ставити правильні запитання. Тому можна просто сказати: «Я – коуч».
Приходить до такого коуча клієнт й отримує не коучинг, а:
поради й рекомендації людини «на базі життєвого досвіду»;
душевну розмову (до того ж часто приємну, але вона не є рушієм будь-яких видимих змін у житті);
іноді й завуальований аб’юз, оскільки самоназваний коуч вважає себе доволі крутим, щоб зверхньо розмовляти з клієнтом.
Які завдання має вирішувати коучинг?
Коучинг-сесія – це не розмова до душі, в якій клієнт ділиться своїми проблемами, це не журналістське інтерв’ю, це не набір рекомендацій.
Коучинг зумовлює перехід у нову якість життя, оскільки:
із клієнтом укладається зрозуміла та чітка, з певними критеріями ефективності, домовленість про предмет роботи, а потім клієнт іде до означених результатів, переконуючись, що рухається у потрібному напрямку;
коуч допомагає клієнту самому знайти відповіді, прожити їх і повірити у знайдені рішення, щоб клієнту щиро хотілося здійснити їх;
клієнт під час правильної сесії здатен вийти за межі свого поточного мислення та подивитися на своє завдання з нової висоти, щоб знайти рішення нового порядку, а не використовувати інструменти, які вже стали неефективними;
коуч допомагає клієнту спланувати не лише план дій, а й визначити потенційні бар’єри та ресурси для його втілення.
І ось тоді є зростання не лише у фінансах, бізнесі, кар’єрі, стосунках, а й у самопочутті.
Як вибрати коуча та які запитання йому поставити?
Запитайте потенційного коуча:
1. Де він здобув освіту. Не полінуйтеся зайти на сайт цього навчального закладу, подивитися на його рівень і програми.
2. Яка його кваліфікація: скільки клієнтських годин. У коучів, як у пілотів, заведено ці години рахувати. Щоб ви могли орієнтуватися: коуч рівня АСС – 100 годин, РСС – 500 годин.
3. Як давно коуч закінчив навчання. Якщо понад два роки тому, уточніть, чи навчався після. Скільки часу практики було за ці роки? Якщо менше ніж 25 годин за 1,5 року – цього замало для підтримки кваліфікації.
Ще важливий нюанс: не чекайте, що коуч дасть контакти клієнтів. У коучингу це не заведено, дуже високий рівень конфіденційності. Хоча деякі коучі питають у клієнтів дозволу називати їхні імена, але загалом це не є поширеною практикою. Тому якщо коуч сам називає імена клієнтів, можна поцікавитись, яких стандартів конфіденційності він дотримується.
І насамкінець. Попросіть коуча дати посилання на його профіль у соцмережах і подивіться на пости через призму ваших цінностей.
Так ви зможете вибрати професіонала, з яким багато досягнете.
Коли я шукала собі коуча і мені було цікаво попрацювати з незнайомим фахівцем, я вчинила найнадійнішим для мене способом: зайшла на сайт ICF – найвпливовішої федерації коучингу, членом якої я є, – у розділ «Знайди коуча» та ввела важливі для мене параметри. І вибрала серед тих, хто акредитований до ICF.
Бажаю вам крутих результатів із крутими коучами!
